"ДИВИСЬ ПИЛЬНО - ОБОМА!"
- Сама голота,- махнув рукою Степан.- Столярі, мулярі, вантажники з пароплавів. Кажуть люди, він з них грошей за поради не бере. А нині ось ходять ті, що від урагану постраждали, він про допомогу їм клопочеться. - Ще хто? - Унизу чиновник з Казенної палати живе. Куховарку має. Зранку на службу йде, о п'ятій обідає, спить, а після обіду до клубу йде. Ще проживає у домі французка Жаннет. Худюща-прехудюща, очі - як тарілки, шаншінетки співає. Ходить до неї учитель, укупочці чай п'ють... - Ти про діло говори, дурень. Хто там ще у тебе є? - Ліхтарник ще у флігелі живе. Давно вже овдовів, пекар колишній. - О, пекарі - то ж найгірші негідники! - вигукнув Опьонкін.- Забув, як вони позаторік страйкували? Це ж через них, паскуд, усе місто без хліба лишилося. А я чорного в рот не беру, бо на виразку хворію... - Ваше благородіє, нікудишній він чоловік, якийсь прибитий. Ліхтарі тільки свої й знає, та ще на пристані баржі розвантажує. Як зайва копійка заведеться - він її одразу ж проп'є. - Годі мені тут теревені правити. Нових пожильців нема? - Немає, ваше благородіє. Як тільки з'являться, я небезпремінно доповім. - Ну йди, набрид ти мені своїм базіканням,- стомлено промовив пристав.- Знаю, що двірник ти ретельний. Старайся й далі так само. Дивися пильно - обома!- за своїми пожильцями! "Дивися обома!" А коли у Степана всього одне око, а на другому, вибачте, більмо,- що тоді? Та це нічого, він і одним оком бачить краще, ніж хто інший двома! Він оцей самий дух крамольний на відстані почуває, його не піддуриш! А в його домі що? Тихі люди живуть, немає від них ніякого клопоту. Та й сама вулиця Покровська - зовсім манюня - наче комариний ніс, і особняків на ній менше десятка.