НЕ СТРАШНІ КАЙДАНИ, СОЛОДКА ТЮРМА!..
... Настало вісімнадцяте квітня, за новим календарем - перше травня. Під вечір Василь і Миколка йшли по Щекавицькій вулиці. - От і наше світле робітниче свято настало, перше травня. Зараз ти, Миколко, побачиш, на що згодилися твої тютюнові коробки і папір,- сказав Василь. Проминувши кладовище, вони скоро вийшли до тюрми, обгородженої високим муром. Перебігши через галявину і городи, спустилися у вузький яр. Віддихавшись трохи, вибралися з нього і опинилися в лісі. Звідси чітко й виразно вимальовувався силует тюрми. Вартові біля воріт скидалися на іграшкових солдатиків. Василь хвилювався, Миколка помітив це, бо в його супутника злегка тремтіли руки і голос був незвично хрипкий. - Лишилася одна хвилина,- сказав Василь.- Коли я смикну тебе за рукав - почнемо. Рівно о дев'ятій годині два яскраві спалахи бенгальського вогню прорізали потемніле небо і галявину перед тюрмою. Заворушилися, скинувши рушниці, вартові. З воріт вискочили жандарми, і в ту ж мить з вікон тюрми почулася пісня. Василь побіг ліворуч, а Миколка - праворуч, про це вони домовилися ще вчора. Миколка не біг, а летів, перестрибуючи через купини, ями, продираючись крізь чагарник, і не було йому страшно, хоч він і чув за собою сюрчання і постріли. Відчайдушна, весела відвага сповнювала його... Коли погоня припинилася і все стихло, він сів на пеньку біля струмка. Хотів був жбурнути туди коробку з бенгальськими сірниками, але передумав. Поламав їх, розкришив, засипав хмизом. Потім помив розпашіле обличчя в струмку, витер носовичком мокру шию і спину і, скрадаючись, ховаючись за широкими стовбурами дубів, неквапливо рушив назад до галявини перед тюрмою. Очевидно, його і Василя вже не шукають. Адже головне відбувається там, у тюрмі. Нахилившись, він стрибнув у яр, притулився до стінки, що пахла молодою травою, і, піднявши голову, побачив і почув таке, про що згадував потім усе своє довге життя. Похмура Лук'янівська тюрма перетворилася в пишний палац! Залізні грати на вікнах були перевиті яскраво-червоними стрічками, прикрашені пурпуровими трояндами і прапорцями. Червоніли кумачеві полотнища, смужки червоного тютюнового паперу, в усіх вікнах палало червоне світло і звідти долинали тріумфуючі - чоловічі і жіночі - голоси: "Хай