ЛЬОДОХІД
- Петро Володимирович просив переказати, що увечері прийде... ... А в цей час Петро Волинець їхав на трясучій прольотці н тюрму. Двоє жандармських унтерів у мундирах з червоними аксельбантами сиділи обабіч нього. Прольотка деренчала, порипувала, котячись мокрими вулицями, на яких осідав бурий сніг. Було ще холодно, проте де-не-де по кривих провулочках, тихо зітхаючи, дзюркотіли каламутні струмки, капало з дахів, і в голих каштанах хрипко крякало гайвороння. І місто, яке Волинець так ніжно любив, місто в усьому своєму блиску і злиднях, прощалося з ним горбастими подільськими вуличками, халупами і підвалами, соборами з ажурними, ніби увіткнутими в небо хрестами, парками і садами. Маша прийшла на другий урок. Ядвіги в гімназії не було. Насилу дочекавшись останнього дзвоника, дівчина побігла на Набережно-Хрещатицьку. Глуха хазяйка довго не відчиняла. Нарешті, не знімаючи ланцюжка, трохи прочинила двері, просунула в щілину сиву розпатлану голову, сердито прошамкотіла : - Повезли твою наставницю у жандармській кареті. Гарна наставниця! Так їй і треба, і нема чого сюди більш ходити! - із грюкотом зачинила двері. А Миколка увечері пішов на Вознесенський спуск. Стояв, замислившись, над яром, не наважувався увійти в дім. Боявся зустрітися з Петровою матір'ю, хоч і прийшов саме для цього. Нарешті піднявся на ґанок, потягнув за дзвіночок. Лідія Миколаївна відчинила двері, і він відступив, вражений тією зміною, що сталася з нею. Висохла, змарніла, вся сіра, тихою тінню ковзнула вона в кімнату Петра. Миколка подумав: вона зараз заплаче, але очі її були сухі. - Повезли Петруся,- мертвим голосом промовила вона.- У чорній кареті з ґратами. І тоді він сам не витримав і заплакав. Усе, що він пережив за останній рік - загибель рідних, бійка з майстром, невисловлена любов до Маші, арешт Петра,- усе це прорвалося назовні. Уткнувшись в гостре плече Лідії Миколаївни, він плакав гірко й невтішно. А вона гладила його по голові своєю легкою рукою, вона його заспокоювала: - Не плач, синку. Петрусь завжди чекав цього. Ти роби те, що робив він...