МИ ЙДЕМО ТІСНИМ ГУРТОМ...
Увечері Миколка прийшов до Маші. Вона прочитала листа і, давши йому книжку в руки, одразу сіла писати відповідь. Він вдавав, що читає, а сам крадькома стежив за кожним її рухом. Як відкидає пасмо волосся за маленьке вухо, як, спершись щокою на ліву руку, швидко пише правою, як хмуриться і усміхається. Йому хотілося, щоб лист був довгий-довгий,- тоді він міг би довше дивитися на неї. Машину відповідь Миколка відніс Петрові на другий вечір. Петро грав з матір'ю в шашки. Коли він побачив Миколку. обличчя його осяяла радість, але він спокійно промовив: - Почекай, друже, дограю партію. І тільки потім, коли вони залишились удвох, нетерпляче схопив листа. І знову, як і вчора, сів за столик і, за звичкою нахиливши до плеча забинтовану голову, почав писати відповідь. На якусь мить відірвався, лагідно всміхнувся Миколці, узяв з книжкової полиці том "Життя тварин" Брема, простягнув йому: - Читай, друже, поки я писатиму. "Так, так, я знаю, Машенько,- писав Петро,- ти сильна і мужня. Саме такі люди потрібні нашій революційній святій справі. Дай руку, кохана, і будь моїм товаришем у тій боротьбі, заради якої я живу. Ми йдемо тісним гуртом по урвистому і важкому шляху, з усіх боків нас оточують вороги,- сказав чоловік, про якого,- настане час,- почують багато й багато мучеників і борців за свободу, всі чесні люди нашої Вітчизни. Тепер у нас з тобою одна доля. Віднині та ж сама любов, та ж сама ненависть поведе нас по урвистому й важкому шляху. Який приплив сил я зараз відчуваю, як прагну жити, якби ти знала, Машенько! Машенько, Машенько..." Тільки через два тижні Петро наважився вийти з дому. Шрам хоч і поблід, але виразно вирізнявся на лобі, і він замаскував його пишним чубом, а на вулиці глибше насував на чоло кашкета. Одного дня на Володимирській гірці, біля панорами "Голгофа", він зустрівся з представником Комітету "Віконтом", дістав від нього завдання піти на Братську вулицю, де в одного з членів РСДРП був склад нелегальної літератури. Двісті примірників "Искры" треба було віднести на Микільську Слобідку. Там, у Павла, дожидався агент "Искры", що приїхав з Єкатеринослава.