"МИ ЗРЕЧЕМОСЯ СВІТУ СТАРОГО"
- Нічого, друже, не хвилюйся. Загоїться, поки весілля скоїться. Головне - очі цілі,- заспокоїв його Петро.- Біжімо, треба де-небудь пересидіти, поки посутеніє. У третьому будинку од рогу була аптека. Худенький, у великих окулярах аптекар запитливо глянув на Петра. Той скинув кашкета. Аптекар схопив його за руку, потягнув у кімнату за порт'єрою і сказав сивій, у таких самих великих окулярах, дружині: - Бело! Негайно зроби перев'язку панові студенту! Дружина аптекаря промила йодом рану, поклала цинкову мазь, зробила перев'язку. Коли стемніло, Волинець у низько насунутому на лоба кашкеті, вийшов разом з Миколкою із аптеки.