"МИ ЗРЕЧЕМОСЯ СВІТУ СТАРОГО"
відпочити, поспівати трохи захотілося, не було у нас ніякої політики. А тут - поліція. Навіщо? Чому? Ми ж нічого поганого не робили. А вони геть усе догори дном перевернули, весь дім обшукали. Дитя мале у колисці спало - то вони і в колисці нишпорили. Матраци порозпорювали. Не знайшли, звісно, нічого, зате всіх, хто був там, заарештували. Деяких до Старокиївського участку відвели, а нас от сюди... - Ти що там язиком своїм мелеш? - крикнув на робітника городовик.- А ви, пане студенте, чого тут? Беріть баришню під ручку та й ідіть своєю дорогою. Нема чого тут збиратися. Волинець випростав плечі, заклав за спину руки, кинуті через плече зневажливий погляд на городовика. Той, невдоволено щось бурмочучи, відступив ближче до участку. - Доки ви терпітимете цю сваволю, товариші?! - сказав Петро, звертаючись до робітників. - Правильно! - підтримав його юнак у поярковому капелюсі і в благенькому, на риб'ячім хутрі, пальтечку.- Це неподобство, беззаконня! Ні за що, ні про що - в участок! Захотіли якийсь вечір відпочити від свого життя безпросвітного, а тебе за це - хап! і ведуть, як козла! Городовик, що був зник за дверима участку, з'явився, ведучи за собою поліцейського унтер-офіцера. - Узяти його! - скомандував унтер, показуючи на юнака. - За що? За що? - загаласували робітники. До участку підходили перехожі, спинялися, питали один у одного, що тут відбувається. Чути було вигуки: - Свято ж нині, масниця... - Нічого поганого у людей і на думці не було... - Так і до мене, чого доброго, завтра прийдуть, подушки порозпорюють... Городовик, скрутивши руки юнакові, підштовхнув його до участку. Той обернувся і тонким зривистим голосом крикнув у юрбу: - Бачите, товариші, за одне слово правди - тюрма!.. Загнали до участку і заарештованих робітників. Але люди не розходилися. Навпаки, натовп дедалі збільшувався, і невдовзі вже вся Хорева була заповнена народом. Петро і Маша опинилися в центрі натовпу. Нараз, збліднувши, Петро стиснув Маші руку і голосно крикнув: - Товариші! Геть царське самодержавство!