КОНТРАКТИ
- Купи собі що-небудь на ярмарку. Миколка не встиг відмовитись, бо Вадим швидко пішов уперед, помахуючи палицею. Миколка хотів був наздогнати його, віддати гроші, але передумав. Адже для цього "комерсанта" він - хлопчик-розсильний. А який хлопчисько відмовиться від карбованця, та ще тоді, коли в місті такий чудовий ярмарок?.. Він повернувся на Поділ, коли ярмарок був ще в розпалі. На вулиці біля балаганів юрмився простий люд. От де було весело! Іржали коні, грали катеринки, верещали чорти, дуділи сопілки, весело закликали покупців продавці всякої дешевини - брошок, іграшок, квашених яблук, копійчаних оселедців, конвертів, голок. Миколка накупив оселедців, пряників і, продираючись з пакунками крізь натовп, побачив на фронтоні Контрактового дому вивіску, якої раніше не помічав: "Новий безшварний тютюн, виготовлений із привозних турецьких сортів, під назвою "Золотий". Один фунт - три карбованці. Продається у магазині ЕГІЗА". Проклятущий "Золотий"! І Миколка пригадав Надю й Іванка, смак тютюну у роті, ненависть, що засліпила його в той день, коли він хотів убити майстра. Добре, що не вбив,- його б посадили до в'язниці. А зараз він вільний, здоровий, поряд з ним хороші, справжні люди, і він причетний до важливої, може, найважливішої в світі справи... І раптом одна думка пронизала його, і він відчув такий наплив небувалої гордості, що захотілося співати, танцювати, сміятися, голосно кричати про свою радість. Ось що він зрозумів: не тільки заради заробітку влаштував його Петро саме в цю крамницю!!! Петро довіряв йому, покладався на нього, знав, що якби щось трапилося,- він не підведе! А день сьогодні був веселий, теплий і лютневе сонце сяяло так яскраво, святково, що, здавалося, обминувши зиму, от-от настане весна...