КОНТРАКТИ
Розумом і серцем збагнув Миколка, що тут якась таємниця. І ще він зрозумів, що повинен мовчати. Пригадалося йому зараз, як кілька днів тому приїздив такий самий комерсант із Харкова, котрий звернувся до Романа з дивним привітанням: "Я з Холодної гори". І так само, як і сьогодні, був при цьому добродій з борідкою та й взагалі цей чоловік досить часто заходить до крамниці, неквапливо щось вибирає, а коли немає покупців, весь час шепочеться про щось з Романом... Двічі приходила вчителька, яку Миколка бачив на Микільській Слобідці у Павла. Уперше вона купила складаний ножик. Якраз у той час з'явився й Петро. Йому, виявляється, треба було придбати клямку до дверей. Він стояв біля Ядвіги, але вони навіть словечком не перемовились, навіть не привіталися. Тоді, помітивши це, Миколка подумав, що вони посварилися! Тепер він зрозумів це, і несподіваний страх, страх за всіх - за Петра, Ядвігу, Романа, веселого комерсанта, незнайомого добродія з борідкою, який, очевидно, був найголовнішим,- охопив Миколку. - Ну як, готово? - спитав "комерсант".- Давай надпишу... А ти, хлопче, збігай-но за биндюжником, повезеш ящики на вокзал. А я туди на прольотці приїду... На вокзалі все пройшло швидко й добре. Поставили ящики на ваги. У Миколки дрібно-дрібно тремтіли коліна. А що як залізничний чиновник зажадає, щоб відкрили ящики! Але той тільки спитав: - Що посилаєте? - Мельхіорові ножі, виделки і ложки,- ввічливо поясняв Вадим. - Тут п'ять пудів. Прошу заплатити вісім карбованців. Вадим неквапно вийняв гаманець, розгорнув його. Ах, чому він так довго возиться?! Швидше, швидше нехай розплачується і йде звідси,- хвилювався Миколка. Нарешті він розплатився, одержав від чиновника квитанцію і одразу ж послав телеграму, яку Миколка встиг прочитати: "Одеса. Рішельєвська. Торговельна фірма Сурмаїті. Закупку п'яти пудів мельхіору підтверджую. Виїжджаю сьогодні. Кароянц". - Ну,- неуважно глянув він на Миколку.- Як тебе звуть? Миколкою? То, значить, оревуар, Колю, тобто - до побачення. Дякую за допомогу. Ти добре забивав гвіздки! Він вийняв з кишені карбованця і сунув йому в руку: