УРАГАН НАД МІСТОМ
- Нечуваний ураган! - На Хрещатику справжній потоп! - У ресторані Краузе знайшли п'ять трупів! - Подільська пожежна команда викачала сто вісімдесят тисяч відер води! - Хвалити господа, нас бог милував! - Купці зовсім розорилися. - Нічого,- іронічно промовив Сергій Іванович,- хто-хто, а купці швидко відшкодують свої збитки. А от що робитимуть бідняки, які тулилися в підвалах? Поснідавши, Сергій Іванович пішов на службу, до суду, а Маша подалася на Хрещатик. Те, що вона побачила, скидалося на страшний сон. Весь Хрещатик від Фундуклеївської до Бібіковського бульвару був залитий, бруківку повивертало, дерева повалило, прольотки стояли наполовину в воді. Крамниці, що містилися у підвалах, теж було затоплено. У потоках води неслися пачки чаю купця Комарова, краватки найновіших фасонів фірми Барського, розмоклі булочки з кондитерської німця Грюнвальда, посуд, пляшки, дитячі іграшки, весільне вбрання... Пожежники ручними і паровими насосами викачували воду. Студенти, робітники, ремісники допомагали пожежникам. - Ворушись, Василю! - почула Маша поруч із собою чийсь знайомий голос. Дівчина обернулася і крізь дим, що огортав вулицю, побачила Петра Волинця. Без кашкета, у прилиплій до тіла мокрій косоворотці він кидав лопатою пісок на тачку. Тачку штовхав перед собою чорнявий, схожий на цигана, робітник. Саме до нього й звертався Петро. Маші не хотілося, щоб юнак її помітив, і вона пройшла осторонь, здалеку спостерігаючи його. Незабаром від свисту машин, від їдкого диму у неї розболілася голова. Вона вибралася з натовпу і по дощаних кладках пішла в бік Купецького саду. Як усе тут змінилося за одну ніч! Схили було зруйновано, алеї розмито, замість клумб, на яких ще вчора червоніли пурпурові канни, лежали купи землі, а могутній платан, біля якого напередодні вона познайомилася з Петром, лежав поперек алеї, розметавши густу крону, як скошений у нерівному бою воїн...