"ЖИВ СОБІ КОРОЛЬ СИГАРНИЙ"
Дома, знесилений падав на тапчан і засинав важким сном. Але й уві сні не знаходив спокою: він ніби купався в озері, та воно не освіжало, було каламутне, стискалося, спресовувалося в тугі папуші тютюну. Він дивився на хмарини в небі, але й вони були жовтого тютюнового кольору. Вранці він ледве встигав випити чашку молока,- треба було мчати на фабрику на сьому годину. Уже з місяць Миколка не бачив Маші, не сидів за уроками з Петром. Якось, коли майстер стояв біля його верстата, Миколка не витримав, буркнув: - Уже чотири неділі не відпочивали. - Нічого, ти гевал здоровий. Після Контрактів відпочиватимеш. А нащо тобі неділя? Ти ж горілки не п'єш? - підморгнув йому Проценко, що був у ту хвилину в доброму гуморі. Що міг йому відповісти на те Миколка? В той день, який вирішив його долю, захворів Івасик. З цього все й почалося. Івась, весь червоний від жару, з помутнілими очима, зовсім не тримався на ногах. Надя поклала його в кутку на папушах тютюну, накрила старою хусткою. Але він усе тремтів, згортаючись у клубочок, і стогнав з заплющеними очима: - Що болить у тебе, скажи, рідненький? - допитувалася Надя. - Нічого, нічого,- бурмотів він,- ідіть, ідіть, а то майстер побачить.