"ЖИВ СОБІ КОРОЛЬ СИГАРНИЙ"
Йосип Егіз - власник тютюнової фабрики на вулиці Чорна Грязь, страшенно набрид редакторам київських газет. Мало не щотижня до редакції приходив його посильний з черговим текстом реклами. Егіз визнавав реклами тільки віршовані, тим-то вони завжди займали багато місця. Редактори лаялись, але відмовити не могли: розплачувався Егіз щедро... Ось і зараз його конкуренти, зневажливо посміхаючись, читали нову "оду", в якій невідомий віршомаз мало не до небес підносив Егіза: Жив собі король сигарний, Мав імення він Егіз. Якось вигадав він гарний Для курильників сюрприз. Цигарочку не простую, Зготував він на товчок. Ні, підніс він "золотую", Злотом сяє мундштучок... Новий сорт цигарок "Золотий" Егіз придумав до майбутніх Контрактів, до яких лишилося два місяці. Тепер хазяїн майже не виходив з фабрики, щодня заглядаючи до кришильного відділення, до сушильні, в картонажну майстерню, де склеювали червоні коробки з написом "Золотий", підганяв майстрів, а ті в свою чергу не давали передихнути робітницям. Крім того, Егіз терміново виписав з Англії паровик, що приводив у рух п'ять кришильних верстатів. Ось уже місяць фабрика працювала і по неділях. Миколка схуд, очі були запалені, весь час, навіть на вулиці, він відчував на руках, на тілі, в роті їдкий запах тютюну.