"БУДЕ БУРЯ!.."
як надворі. А грубки хіба гріють? Казна-що, а не груби, тільки дим очі роз'їдає. Про заробітки й казати нічого! Ми ж відрядно працюємо, від одної до іншої роботи чекати доводиться, а вимушені прогули Гінзбург не оплачує... - І у нас, коли сушка згоріла, Спіліотті не платив нічого. Ех, та що там казати,- похмуро промовив Пащин батько. - Знаєш що? - сказав Пашка.- Я тут побуду, а ти піди погрійся та послухай. Миколка увійшов саме в ту хвилину, коли знову заговорив Волинець. - Як усі ви правдиво й добре розповідали, товариші,- почав він,- ситим хазяям-капіталістам наплювати на робочу людину. Чи мороз надворі, чи буря - їм однаково, для них цілий рік весна. Живуть вони розкошуючи, як сир у маслі купаються, ретельно кадячи своєму золотому ідолові - грошам. Друзі-товариші! Ось ви тут розповідали про своїх майстрів і хазяїв. Та чи правильно буде боротися з одним капіталістом? Що це дасть? Ну, один прожене майстра, другий влаштує вентиляцію, третій у вигляді подачки трохи підвищить платню, шпурне вам п'ятачок на карбованець. Правда, знаходяться люди, котрі вважають, що ви, робітники, можете задовольнитися цим жалюгідним п'ятачком, що ви не дозріли для боротьби з самодержавством, це, мовляв, справа ліберальної буржуазії. Не вірте таким людям, вони хочуть збити вас з єдино вірного шляху, відвернути вас від боротьби зі зграєю поневолювачів народу - російським самодержавством. Але ми, друзі, не зможемо успішно боротися, поки нас будуть арештовувати за зібрання, кидати у в'язниці за книжки, шмагати нагайками за демонстрації, стріляти за страйки. Що ж робити? Не брести поодинці, а діяти гуртом, одностайно! Для боротьби з царським самодержавством потрібна партія... Миколка спідлоба оглядав людей, що сиділи за столом. Він бачив, як палали Фенині очі, як захоплено дивився на Петра Василь, як, насупившись, слухав його похмурий Іван. Стомлене, змарніле обличчя Сергієве світилося гордістю, замислилися брати - Панас і Роман. Ядвіга, котра сиділа праворуч од Петра, куталася в теплу хустку, і очі її були втуплені кудись удалину. - Друзі! - підвищив голос Петро.- В Росії є соціал-демократична робітнича партія. З кожним днем до неї приєднуються нові робітники. І у нас, у Києві, свідомі революційні робітники "Арсеналу", заводу Гретера і Криванека і Південно-