"ГОРЮ, РЯТУЙТЕ!"
з якою ненавистю дивляться йому вслід робітниці, глянув на згорбленого Іванка, що сидів у куточку на папуші тютюну, загорлав: - Чого сидиш без діла, дармоїде? Біжи до хазяйки, води наносиш у бак! - Він же як горобчик кволенький, не підніме відра. Прокопе Васильовичу! - не витримала Надя, блиснувши зеленими очима. - Не сунь носа до чужого проса,- огризнувся Проценко. Він підійшов до Наді, грубо засунув руку в кишеню її халата, витяг звідти недоїдений бублик і, розмахуючи ним, завів, то стаючи навшпиньки, то опускаючись на всю ступню: - А за бублик маю право оштрафувати. Через те що на роботі їла. Та на цей раз прощаю. А ти ком гер,- підштовхнув він до виходу Іванка, що весь тремтів од страху. Зціпивши зуби, стежив за майстром Миколка. -Звірюка,- промовила Надя, як тільки Проценко вийшов. - Катюга! - видихнув Миколка. - Сиротину бідного кривдить, покарає його бог, ой, покарає,- прошамкотіла беззуба стара тютюнокришка, яку всі тут називали Вірухою. - Овва! - насмішкувато вигукнула Надя.- Щось я не помічала такого, щоб бог мерзотників карав! Години через дві прийшов Іванко. Схопився за мітлу, але Миколка видер її у нього з рук, крикнув: - Сиди, відпочивай. Я сам підмету! Тільки-но він встиг стати на своє місце, як знову з'явився Проценко. Підбіг до Іванка, схопив його в оберемок і, не дивлячись на робітниць, що завмерли від страху, потягнув до найдальшого кутка, де стояв великий фанерний ящик з папушами тютюну. Відкрив його, підняв Іванка, що жалібно й тихо схлипував, і опустив всередину, з грюкотом прикривши кришку. - Інспектора дожидається, падлюка,-- злісно пробурмотіла Надя. - Прокопе Васильовичу, пожалійте дитину! Задихнеться він там! - заголосили жінки. - Не задихнеться! - гаркнув Проценко.- Та гляди мені, щеня, як кашлянеш чи чхнеш там - шкуру спущу!