СТУДЕНТ ІМПЕРАТОРСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
- О, так, так! - пробурмотів Петро.- Та ви пробачте, Катрусю, але мені треба поспішати. Мене чекає професор. До побачення! Спасибі за цікаву пригоду! Він шмигнув у ворота, швиденько побіг на Ігоревський провулок, а звідти через Боричів тік, що з'єднувався з Андріївським спуском, попав на вулицю Чорна Грязь. Колись, років чотириста тому, тут було болото, оточене горами. З тих давніх часів за вулицею, що виросла на місці болота, збереглася образлива назва "Чорна Грязь". Збереглася і гора, висока, крута, поросла деревами і кущами. Хатки ліпилися до її підніжжя, а будиночок з іржавим залізним дахом, перед яким зупинився Петро Волинець, здавався втиснутим у гору. Василь, очевидно, побачив Волинця через вікно, бо той не встиг ще й постукати, як двері безшумно відчинилися. Василь провів Петра через вузенькі сіни до кімнати. І тут повторилося те ж саме, що було у Ядвіги. Петро діставав з жилета пачки "Искры". Василь складав їх у тайник, влаштований на підвіконні. - Ловко придумав! - похвалив Петро, розглядаючи тайник.- Чиста робота. Так тільки столяр міг зробити. - А я хто? Я ж і є столяр. Один примірник "Искры" Василь, примружившись, підніс до очей. Рухливе товстогубе його обличчя було серйозне й зосереджене, коли він тихо почав читати: "Організовуйтесь! - повторює робітникам на різні лади газета "Рабочая мысль", і ми, звичайно, цілком приєднуємось до цього заклику, але неодмінно додамо до нього: організовуйтеся не тільки в товариства взаємодопомоги, страйкові каси й робітничі гуртки, організовуйтесь також у політичну партію, організовуйтесь для рішучої боротьби проти самодержавного уряду і проти всього капіталістичного суспільства!" - Добре пишуть, зрозуміло! - задоволено промовив Василь. Нарешті Петро міг скинути з себе жилет. Він помився, напився у Василя чаю і пішов. Настрій у нього був чудесний, адже він зробив сьогодні все, що повинен був зробити, все, заради чого жив. І від того, що все вийшло так вдало, небрукована вулиця Чорна Грязь з її темними закіптюженими будиночками, з горою, осяяною сонячним промінням, здалася йому напрочуд гарною і світлою...