СТУДЕНТ ІМПЕРАТОРСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
виникає перед ним філер. Зараз він стояв біля афішної тумби, лузаючи насіння. Ця вдавана байдужість і переконала Петра в тому, що шпик вистежує його. Так і сталося. Через кілька хвилин він почув за своєю спиною дрібні кроки. "Можна побігти по Ігоревському провулку вгору, а там стрибнути в який-небудь ярок,- майнула думка.- У філера задишка, він не дожене. Ні, не годиться, не буду бігти. Що ж робити?" І раптом... - Петре Володимировичу! Хто це його гукає? Ах, ось хто: біля двоповерхового купецького особняка з напівкруглим фронтоном стоїть Катя, подруга Машеньки. - Як добре, що я вас зустріла! - за звичкою швидко зацокотіла Катя.- Страшенно до речі, ну просто чудово... "Це мені дуже до речі",- зрадівши, подумав Петро і зробив крок до дівчини. - Зараз ви мені поворожите, хіроманте! - струснула кучериками Катя. Він увійшов за нею на подвір'я, дуже зелене, з густими кущами акації і великою клумбою посередині. У кутку двора стояв одноповерховий флігельок, а поряд з ним лава під кленом. Петро сів на лаву, обличчям до воріт. Філер продовжував стояти біля афішної тумби, але тепер уже спиною до неї. "Потупцюй там, приятелю,- усміхнувся про себе Петро,- подивись, як я тут з панночкою ляси точитиму". - Ну, що ж,- озвався він до дівчини,- вашу ручку, Катрусю. - У мене серйозні переживання, Петре Володимировичу,- тоном світської дами промовила Катя. - Зараз я вам усе й скажу. Вголос він ворожив Каті, а подумки звертався до філера: - Я бачу дві дуже чітко позначені лінії, вас кохають двоє.- "А ти, дурноголовий шпик, лінивий і тупий, все стовбичиш перед очима. А що як я тут до вечора просиджу?" - Вас люблять, Катрусю, гімназист і підпоручик. - Ні, без жартів. - Хіба я помилився? - Так, тобто, ні,- засміялася Катя.- В мене й справді закохані двоє, плюс Серж із Саратова, плюс, ой, не смійтеся, Петре Володимировичу, у мене з'явився ще й четвертий поклонник. Угадайте хто?