СТУДЕНТ ІМПЕРАТОРСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Раптом він боляче штрикнув свого "пацієнта" чимось гострим у щоку. - Ой! - вихопилося у Петра. - Ну, от і все, голубчику. Бачите, нічого страшного,- ласкаво замуркотів лікар. Волинець встав. Сандомирський міцно потиснув йому руку, ледь чутно промовив: - До побачення, товаришу! Не вскочте в пастку. Бажаю успіху! І, широко розчинивши двері, гукнув йому навздогін: - Якщо буде боляче, полощіть рот шалфеєм... Волинець вийшов з будинку, озирнувся навколо і упевненою ходою, трохи перевальцем, рушив до Хрещатика. Ішов повз ресторани, повз дзеркальні вітрини магазинів, тримаючи руки за спиною з незалежним, безтурботним виглядом. Картуз, хвацько зсунутий на потилицю, надавав йому вигляду одчайдушного гульвіси. Отакі веселі шибайголови горлають на студентських вечірках "Гаудеамус ігітур", розпалюють вогнища на Микільській Слобідці, залицяються до гімназисток. Якби дами, що гордовито пливли по Хрещатику, купці, чиновники, городовики зі своїми шаблюками - (цих "охоронців порядку" можна було побачити на кожному розі),- якби всі вони знали, що у студента під косовороткою "Искра" - газета, що закликає до повалення царського самодержавства, до політичної свободи, газета, за розповсюдження якої загрожує заслання на каторгу, до Сибіру! А ось і міська Дума. Над будівлею - невеличка вежа з дзиґарями, на вершечку вежі красується на позолоченій кулі архангел Михаїл. Куди ж ти дивишся, архангеле, захиснику міста, патроне поліції і жандармерії? А втім, обвинувачувати поліцію і жандармерію у бездіяльності аж ніяк не можна. Начальник Київського жандармського управління генерал Новицький день і ніч ганяє шпиків. Немов яструби, вишукують вони склади нелегальної літератури й підпільні друкарні, заарештовують революціонерів і тих, хто їм допомагає. Ось уже з рік, як ув'язнено в Лук'янівському тюремному замку революціонерів-іскрівців... Сонце припікало дедалі дужче. Волинець, обкладений газетами, у жилеті, який щільно прилягав до тіла, обливався