БАЛ КВІТІВ
Останнім часом Петра дуже непокоїло, що у матері дедалі погіршується зір. Лікарі заборонили їй напружувати очі. Ось чому, коли траплялася вільна часинка, він читав їй уголос. Петро помітив на секретері розгорнуту книжку. Узяв її в руки: Дарвін, "Подорож на кораблі "Бігль". - Читала? - докірливо промовив віл. - Та що ти, синку, господь з тобою! - замахала руками мати.- Я вечерю варила, тебе дожидалася. - То будемо подорожувати на кораблі "Бігль"? - спитав він.- Чи, може, щось інше почитаємо? - Як хочеш, синку. Він пішов до себе, приніс томик Некрасова, сів за стіл поруч з мамою. Він читав усе таке знайоме, все, що вони вже давно знали майже напам'ять. Та тільки-но він вимовив перші рядки, як хвилювання й тиха радість пойняли їх. Мати не зводила з нього очей, стежила за кожним його рухом, за кожною інтонацією. У ясному кружалі лампи обличчя Петрове здавалося суворішим, виразно й урочисто звучав його голос: От ликующих, праздно болтающих, Обагряющих руки в крови, Уведи меня в стан погибающих, За великое дело любви.