БАЛ КВІТІВ
На Вознесенському спуску, майже на самому краю крутого урвища, стояв одноповерховий, на два вікна, будиночок, де жив Петро разом з матір'ю. На ґаночку лежав половичок-рогожка, на дверях висів дзвінок. Він потягнув його, двері в ту ж мить відчинилися, і маленька жінка з непокритою головою співучим, дивно-дитячим голоском вигукнула: - Прийшов Петрусь! Прийшов! - Все чекала, мамусю? - обняв він її.- І спати не лягала? Він роздягнувся у крихітному передпокої, увійшов до своєї кімнати, опустив товсту фіранку на вікні, засвітив лампочку. Потім вийняв з кишені коробочку, розкрив її. Там лежали гроші й аркушик паперу, на якому рукою Ядвіги Галчинської було написано: "Геній" - один карбованець. "Купчиха" - п'ять карбованців. "Співчуваючий" - три карбованці. "Доктор" - два карбованці. "Онука жандарма" - три карбованці. "Подоляни" - десять карбованців... Він прочитав список до кінця, перелічив гроші,- усього було тридцять карбованців,- потім безшумно підняв круглий ломберний столик, вийняв одну його гнуту ніжку. Там, де вставлялася вона в отвір, було майстерно видовбано невеличке, зовсім непомітне заглиблення. Туди він і сховав коробочку. - Петрусю! Вечеря давно на столі! - проспівала мама. У маминій кімнаті стояла канапка, ліворуч від неї - старенька фісгармонія, у кутку - секретер, а посередині - круглий стіл, накритий оксамитовою скатертиною. їв Петро весело, апетитно, розхвалюючи страви. Матері завжди подобалося дивитися на нього. Але сьогодні їй хотілося швидше почути про бал. - Ти танцював з нею? - несміливо спитала вона, з особливим притиском вимовляючи останнє слово. - Звичайно,- кивнув він головою.- Вальс і мазурку, і венгерку. - Вальс і мазурку, і венгерку, ах, Петрусю! - підборіддя її затремтіло, на очах виступили сльози. Дзигарик з зозулькою вибив десять разів. - Відпочивай, синку, ти ж притомився сьогодні,- враз схаменулася мати. - Ні! - підвівся він з-за столу.- Я тобі ще почитаю.