БАЛ КВІТІВ
- Ядвіга Казимирівна справедлива і щира, але трохи сухувата. "Ядвіга сухувата? О, ні! Вона просто здається, повинна здаватися такою,- подумки заперечує Петро Маші.- Ти помиляєшся, Машенько". "Ти" - це теж тільки в думках. Про те, що він знає Ядвігу і знає добре, Маша й гадки не має. Та ось скінчилася мазурка, і дощ квітів обсипав танцюючих. Вечір наближався до кінця. Білопідкладочники ліниво покинули зал. Генерал після трьох келихів шампанського заснув у кріслі. До Галчинської підлетіла весела, усміхнена купчиха, жваво заговорила, обмахуючи віялом розпашіле обличчя: - Ох, голубонько, ну й натанцювалася ж я,- страх як! Дайте-но й мені білетик. Простягнула пухку руку, розгорнула білетик, скрикнула задирливо: - Плюсик! Що ж мені взяти, голубонько? - Зараз я вам пораджу по секрету! - мило посміхнулася Ядвіга і, притягнувши до себе купчиху, шепнула їй на вухо: - Алевтино Сергіївно, пожертвуйте на політичних в'язнів. Тільки непомітно, прошу вас. З хвилину купчиха, широко розплющивши очі, дивилася на Ядвігу. - Візьму-но я ось цього китайського бовванчика,- голосно каже вона, спритно вкладаючи в руку Ядвізі десять карбованців. Бонбоньєрки виграли патлатий гімназист і лікар, два політехніки, дівчатко з крилатими бровами, і всі їхні знайомі та друзі. Після венгерки до Ядвіги підійшов Петро. Почекав, коли всі розійдуться, озирнувся навколо і весело спитав: - Невже для мене нічого не зосталося? - Два білетики,- озвалася Ядвіга.- Тільки два. Він заплатив карбованця, розгорнув білетики. Плюсики на обох! І в ту ж мить Ядвіга швидко вийняла звідкись з-під столика невеличку різьблену коробочку й подала йому. Він спритно сховав її в кишеню. - А ось флакончик парфумів для вашої дами. Коли вечір скінчився, Маша поїхала з Катею,- її дядько прислав за нею екіпаж, а Петро подався додому сам.