МИКОЛКА ЗАСВІЧУЄ ЛІХТАРІ
- Ти що там робив? Підлогу натирав чи килими витрушував? Миколка мовчав, але Степан не відставав. - Скільки пан дав? - Нічого. - Брешеш, шельма! Миколка нічого не відповів і подався до флігелька. Дядько сидів на ліжку, тремтячими руками перебирав струни гітари. Та в нього нічого не виходило. Він був п'яний. - Дядечку,- з порога радісно промовив Миколка,- а до мене по неділях студент приходитиме, навчати мене буде. - А навіщо тобі вчитися? - пробурмотів, ховаючи каламутні очі, Іван.- Я вже домовився, підеш на тютюнову фабрику Егіза. Це близько звідси, на вулиці Чорна Грязь. А для Егіза ти й так надто розумний. Миколка нічого не сказав. Узяв драбинку, бляшанку з гасом і пішов засвічувати ліхтарі. Уже ввечері, лягаючи спати, раптом пригадав Машу. її злегка підняте вгору, осяяне полум'ям лампи обличчя, її очі, сповнені сліз, і засмучений шепіт: "Микольцю, Микольцю..."