МИКОЛКА ЗАСВІЧУЄ ЛІХТАРІ
школи. Він був там першим учнем і прочитав геть усі книжки в скромній бібліотеці вчительки. Він прийшов додому, сів за книжку о шостій годині вечора і закінчив її читати о шостій ранку. На другий день він одніс книжку Маші. Вона хотіла спитати, чи сподобалась йому книжка, але по обличчю його, по очах зрозуміла, як сильно вразив його "Овод", і нічого не стала питати. Дала йому томик віршів Лєрмонтова, ще через кілька днів - Пушкіна. Тепер він уже не блукав по місту, а, не виходячи з кімнати, захоплено читав, Іван жалів його і поки що не починав розмов про роботу. Якось, коли Миколка прийшов до Маші за новою книжкою, до кімнати увійшов Сергій Іванович, тримаючи в руках "Кобзар" Тараса Шевченка. Миколка, зніяковівши, схопився, хотів піти. - Не поспішай, хлопче! - привітно мовив адвокат.- Я тобі книжку приніс. У мене є ще одна така ж сама, а цю я можу подарувати тобі... "Кобзар" Миколка читав уголос, і ліхтарник, підперши голову руками, слухав його, тихо зітхаючи... Одного разу Любаша попросила Миколку прибити гачок у передпокої. Він прибіг одразу ж. Забивав молоточком гачок і прислухався до голосів, що долинали з їдальні. Він розрізнив голоси Маші, Сергія Івановича і ще чийсь, незнайомий. - Чули? - спитав Сергій Іванович.- Дума ухвалила асигнувати п'ять тисяч карбованців для допомоги тим, хто потерпів від поводі. Навіть комітет із гласних обрали. - А чи знаєте, що спільного між гласним і дворовим псом? - спитав незнайомець і розсміявся.- Обидва брешуть на вітер, ось що! Забивши гачок, Миколка хотів був піти, але в цей час до передпокою вбігла Маша і запросила його увійти. Він почав відмовлятися, але вона взяла його за руку й повела за собою. Сергій Іванович і студент Петро Волинець пили за столом чай. Посадили і Миколку. Він червонів, спідлоба поглядав на всіх, не знав, куди подіти руки. Але студент заговорив з ним так просто і ласкаво, що хлопчик заспокоївся і перестав ніяковіти. - То ти з Карлівки? З самої Карлівки? - перепитав Петро, і обличчя його спохмурніло. Відсунувши склянку з чаєм, він замислився на мить, підвівся, обняв Миколку й просто