МИКОЛКА ЗАСВІЧУЄ ЛІХТАРІ
Кивнувши йому головою, Маша рушила до під'їзду, а Миколка, домивши, нарешті, вікно, пішов до себе. Там він вийняв з мисника маленьке люстерко, уважно оглянув своє обвітрене обличчя, похмурі сині очі і чуб, що непокірно спадав на лоба. Він не сподобався собі, але щось добре й невиразно-приємне заворушилося в його серці. - Добрий день вам! - навіщось тихо сказав він сам собі і несподівано засміявся, вперше за довгі місяці. А другого ранку до них прийшла служниця адвоката Любаша і попросила Миколку принести води, бо водопровід зіпсувався, а водовіз не приїхав. Миколка схопив відра і побіг до водокачки. Через годину він уже заповнив ущерть діжечку на кухні Комарницьких, Любаша простягнула йому двадцять копійок, але він, спалахнувши, заперечливо покрутив головою і вибіг з кухні. І вийшло так, що ще цілий тиждень до того, як Миколка влаштувався на роботу, його просили чимось допомогти сусідам. То треба було поличку прибити, то карнизи повісити, то килими витрусити. Любаша намагалася чимось пригощати його, але він завжди відмовлявся. Якось Маша увійшла на кухню в ту хвилину, коли Любаша підштовхувала його до столу, на якому парував гарячий борщ і ще щось смачне, пахуче. Але Миколка, затиснувши картуза під пахвою, силкувався піти і збентежено бурмотів: - Та я ж не голодний, я ж тільки що від пуза наївся. - Ви ображаєте Любашу,- втрутилася дівчина.- Вона ж від щирого серця вам пропонує. Ніхто ще ніколи не звертався до Миколки на "ви", і від того він зніяковів ще дужче. - Будь ласка, поїжте, прошу вас,- лагідно промовила Маша. - Спасибі, не можу,- не підводячи на неї очей, повторив Миколка. Маша відчула, як зніяковів хлопець, і перестала наполягати. - Ви любите читати? - спитала вона несподівано, і коли Миколка ствердно кивнув головою, провела його через батьків кабінет, де попід стінами стояли книжкові шафи, до своєї кімнатки. - Ось дуже цікава книжка,- вона взяла з етажерки "Овода" Войніч і подала йому. На селі Миколка встиг закінчити три класи початкової