УРАГАН НАД МІСТОМ
- Стеклярус! Купіть, мадам, стеклярус! - Ладанки, іконки! - Стрічечки, тасьомки! - Штанці, жилетки, польта! Гуде-вирує товчок коло "Лева". А що то за лев - либонь, слід пояснити докладніше. На Подолі, у самісінькому центрі Олександрівської площі, навпроти Купецьких рядів, стоїть дерев'яний пам'ятник. Міфічний герой Самсон, до пояса голий, упираючись коліньми в спину лева, роздирає його пащу, з якої легенькою цівкою тече чиста водиця. Ні, цей пам'ятник не можна назвати шедевром мистецтва. І грубо вирізьблений, і строкато розмальований. Але тутешнім мешканцям водограй полюбився. Над ним височить кам'яна ротонда, у затінку якої можна відпочити, води з пащі лева пий донесхочу. Та й про точний час тут завжди дізнаєшся. На фронтоні пам'ятника - сонячні дзиґарі. їх поставив ще сто років тому викладач математики у Київській духовній академії - француз Брульйон. Ніхто до пуття не знає, коли був споруджений водограй, але віддавна простий люд ласкаво називає його "Льовою". "Зустрінемося коло Льови", "Приходь до Льови". Є й приказка: "Коло Лева - печінка дешева". І справді - дешева. Між пам'ятником і рядами крамничок - товчок, там у недільні дні торгують всілякою мізерією, старими, приношеними речами. Сьогодні - неділя. Спека стоїть нестерпна. У такі жаркі липневі дні особливо важко дихається мешканцям Подолу. Місто розташоване на високих пагорбах, а Поділ притулився внизу, біля самого його підніжжя. Нагорі - сади, тінисті прохолодні парки, вулиці, обсаджені